У самому центрі поруч з величною колись фамільною резиденцією-фортецею згідно із заповітом похованого в Варшаві останнього господаря міста з роду Чарторийських Юзефа Клеменса (1740 – 1810) з’явилася нова православна кам’яна крита залізом святиня з такою ж дзвіницею, заснована на кошти фундації князя від 22 серпня 1780 року і освячена півстоліття потому (1834 рік) на честь святого Миколая.
У самому центрі поруч з величною колись фамільною резиденцією-фортецею згідно із заповітом похованого в Варшаві останнього господаря міста з роду Чарторийських Юзефа Клеменса (1740 – 1810) з’явилася нова православна кам’яна крита залізом святиня з такою ж дзвіницею, заснована на кошти фундації князя від 22 серпня 1780 року і освячена півстоліття потому (1834 рік) на честь святого Миколая.
Внутрішнє оздоблення Свято-Миколаївської церкви удосконалювалося аж до 1860 року, коли після іконостасу і верхньої катедри своє місце зайняв жертовник, а стіни були розписані олійними фарбами.
Земельна фундація князя Чарторийського і більш пізні жертвування (загальна кількість понад 150 десятин, з яких 83% городньої і орної) забезпечили храму статус парафії третього класу, а також закріплення за ним Свято-Гергиевскої церкви на міському цвинтарі.
Перша світова ХХ століття, після якої рівненська Волинь знову опинилася під сповідуючим католицизм польським прапором, не дуже торкнулася православної святині біля підніжжя стародавнього замку – її двері все також були завжди відчинені перед потребуючими слова Божого, а служби проводилися українською мовою. Так що єпископа Волинського Олексія (1882 – 1943) під час його візитації 1936-ого місто, де діяли п’ять православних церков і монастир чекало з розпростертими обіймами.
Два стилі і один шедевр будівничого, де кам’яна класика (техніка і матеріал виконання) перегукується з мотивами української дерев’яної храмової архітектури (планово-просторова структура), не могли стати пересічним об’єктом міської забудови. Його цегляну сутність з тричастинною розбивкою (квадратний неф, прямокутні притвор і апсида) вінчає дерев’яний дванадцятиметровий купол на сферичних вітрилах і гострий шпиль вежі, яка зараз лише умовно носить звання дзвіниці.
Зовнішній декор Миколаївського собору витриманий в класичному стилі більш характерному для палацової архітектури: пілястри тосканського ордеру, декоративний фриз з релігійними висловами, високі аркові вікна зі шпросами в простих лиштвах, масивні трикутні фронтони центральних осей з біблійними сюжетами, спарені колонні портики тосканського ордера з трьох сторін (крім східної частини), пологі арки з перемичками віконних прорізів з боків нефа.
Дзвіниця над бабинцем візуально є продовженням і невід’ємною частиною основного об’єму будівлі. Її сформований за рахунок поступово нарощуваних зменшуваних в об’ємі квадратних периметрів вінчає чотирисхила покрівля з надбудовою-башточкою під гострим шпилем.
Автотранспортом по трасі Е40 (Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ). У Корці по вул. Київській (центральна) прямувати до повороту на вул. Богдана Хмельницького, у другому кварталі якої знаходиться Свято-Миколаївський храм.
Громадським транспортом з Рівного / Житомира / Новоград-Волинського до зупинки «Корець», а потім від Київської площі в бік замку по вул. Б. Хмельницького до Миколаївського собору.
Рівненська область, вулиця Хмельницького, 1a, Корець, Рівненська область, 34700
50.618539466904565 | 27.15754464225713