Колись він був чи не найбагатшим у Європі, адже неприступні мури та заплутані підземні коридори ховали незлічені скарби князів Острозьких. Тож не дивно, що ворожі війська постійно оточували замкові стіни. Але фортеця вистояла і жодного разу не була взята штурмом.
З моменту зведення замок неодноразово реставрували та зводили нові укріплення. Його зовнішній вид та оздоблення обумовлювалися оборонним призначенням: глибокі рви, що заповнювались водою, ходи-тайники, гармати мали захищати місто від нападників. На території фортеці навіть була власна ливарна майстерня, вироби якої поповнювали арсенали вогнепальної зброї.
На території замку знаходяться два палаци: в північній частині – князів Острозьких, в південній – князів Любомирських. Та як це часто буває із замками, все найважливіше було сховано під землею. Князь Острозький увійшов історію як найбагатший вельможа Європи, і все цінне він задля безпеки зберігав у підземеллях. Там же, у глибоких льохах, зберігалися запаси провіанту на випадок облоги. Сьогодні в цих моторошних підземеллях влаштовано музей тортур.
Цікаво: як годиться кожному замку, є у Дубенського власна легенда, до речі, не вигадана. У 1577 році, коли весь палац готувався до весілля князевої племінниці Беати, на замок напали татари. Всі гості були наполохані, але не наречена. Вона забігла до однієї з веж та вистрілила з гармати. Ядро влучило просто у намет, де перебували хан та його син. Татари, що лишились без ватажка, відступили, а хоробру Беату називали відьмою.
Весь комплекс протягом багатьох років належав династії Острозьких, і лише наприкінці XIX ст. його було продано військовому відомству. Цікаво, що причиною продажу були величезні борги власника, Юзефа Любомирського, який полюбляв азартні ігри.
Сьогодні Дубенський замок можна назвати ледь не розважальним комплексом. У його стінах розташовані виставки, присвячені історії замку, а також кав’ярня, кінотеатр та інша інфраструктура. Співробітники закладу проводять пішохідні, театралізовані і нічні екскурсії. Одна з екскурсій присвячена реальним подіям, що були згодом описані у повісті М.В. Гоголя «Тарас Бульба». Згідно історичним джерелам, саме під стінами Дубенського замку Тарас втратив своїх синів.