Екологічна стежка «Від Волині до Поділля»

Маршрут починається в селі Буща Здолбунівського району, що розкинулось на мальовничих пагорбах Мізоцького кряжу Волинської височини. Перша історична згадка про село датується 1322 роком.  Гадають, що Буща похідне від слова пуща. В давнину ця місцевість являла собою непрохідні нетрі з глибокими ярами і болотами, невеличкими озерами. Окрасою с. Буща є Свято-Михайлівський храм, що красується серед галявини, оточеної древніми столітніми липами.

Рухаючись по маршруту, екскурсанти зможуть спостерігати, як різко змінюється рельєф та природні умови при переході від широколистяних грабових, дубово-грабових лісів Мізоцького кряжу, що зростають на підвищеннях, розрізаних численними ярами та балками, до іншої фізико-географічної області - Малого Полісся, а саме до найвужчої його частини - Острозької прохідної долини. Долина утворилась внаслідок стоку талих льодовикових вод. Зараз це заболочена заплава річки Збитинка (Свитенька), що належить до басейну річки Горинь. Загальна довжина  складає 56 км. В неї впадають невеликі річки – Бущанка (Джерелиця), Піщанка. Поряд з містком через річку побудували греблю бобри.

Проходячи по маршруту стежки через заболочений вільховий ліс, екскурсанти матимуть змогу потрапити на відоме Бущанське болото. В природному рослинному покриві переважають трав'яно-мохові (осоково-гіпнові) угруповання. Цікавою рисою цього болота є його карбонатність і в зв'язку з цим характерний багатий склад рослинних угруповань. Болото має торфові поклади, місцями воно досить обводнене і важко прохідне.

Відразу після болота можна потрапити до типової Малополіської частини парку. Тут є можливість насолодитись пахощами соснового лісу, що вкриває простягнуті вздовж заплави річки пагорби - «грядки», а також заглянути на перехідне осоково-сфагнове болото, яке зовсім не схоже на попереднє болото. По краю болота можна відчути аромат багна болотного, посеред якого зростає північна «родичка» чорниці – лохина.

Далі стежка прокладена до урочища "Турова могила". За переказами, на цьому місці відбувся бій між турками і козаками, в якому козаки отримали перемогу. В тому бою загинув турецький воєначальник, який і був тут похований на коні у вертикальному положенні. Зараз на цьому місці можна бачити штучний насип висотою біля 1,5 м.

Зайшовши в урочище "Зіньків камінь", екскурсанти можуть зупинитись біля джерела, вода з якого стікає по дерев'яному жолобу. Біля джерела утворює килим регіонально рідкісний вид - плющ звичайний. Піднімаючись вище, на схилі пагорба, серед мішаного лісу помітно нагромадження великих валунів, складених ракушняком. Найбільший із них висотою понад два метри та діаметром біля п'яти має назву "Зіньків". З цим каменем у місцевих жителів пов'язана легенда про Зінька, який там випасав коні і вони постійно боялися, адже там завжди щось грюкало, стукало та вило. Однієї ночі Зінько сам залишився там і палив цілу ніч вогнище, а на ранок все перестало. З того часу там нічого подібного не буває, а камінь отримав назву Зіньків.

У вартість купленого квитка входить екскурсія екологічною стежкою, додатково (безкоштовно) можуть проводитись екологічні ігри для дітей.