У великих магнатських господарствах організація полювань займала значне місце. У ХІХ – першій чверті ХХ ст. найгучнішими були полювання князів Радзивілів. Багато з них відбувалося на землях Давид-Городоцької ординації, до складу якої входив і маєток Юзефін. Це був край лісів і боліт, де вільно себе почували ведмеді, лосі, вовки, дикі кабани, косулі, не рахуючи інших, дрібніших звірів. А в туристичному «Путівнику по Поліссю» 1935 р. зазначається, що в місцевих лісах « …часто можна зустріти рись, багато тетеруків, глухарів, чапель».
В урочищі Юзефін збереглася штучно насипана дорога – «Панський шлях». За переказами, останній власник ординації – князь Кароль Миколай Радзивіл, приїжджав до маєтку з друзями на полювання. Перед цим гайовими (лісниками) насипались дороги для проїзду та будувались кладки на болотах. У самих полюваннях брало участь по кілька сотень чоловік. Загоничів набирали з місцевих жителів і це для них було дуже вигідно, адже платили за день до 50 злотих!
Краєзнавець Віктор Наумович у своєму двохтомнику «Березов. Село на межі» також не оминув мисливських уподобань юзефінських власників – «…князі Радзивіли гасали лісами, позаяк, були вони палкими прихильниками полювання. Про те, що в наших місцях були їхні мисливські угіддя, сумніватися не приходиться: на таких роздолах було де пополювати, а обширність угідь сприяла значному поширенню в лісах диких звірів, що надавало можливість ведення мисливського господарства, до організації якого князь Кароль приступив майже відразу від моменту прийняття ординації. Тим більше, що полювання для нього було звичною справою. Потрібно зазначити, що мисливство супроводжувало ясновельможне панство на протязі всього їхнього життя, позаяк участь в ньому вказувала на приналежність до вищого класу суспільства. Це був, свого роду, клуб носіїв благородної крові. Не став винятком і Кароль».
Про те, що мисливська справа на цих землях була організована значно раніше, свідчить ще один незаперечний факт – в описі інвентаря фільварку Юзефін за 1837 р. серед численних господарських будівель чільне місце займає псарня.
Багато цікавої інформації про полювання у Юзефіні можна знайти у часописі «Lowiec Polski» («Польський мисливець») 20-30-х рр. минулого століття. Так, у 1925 р. часопис публікує розповідь Мауриція Потоцького, який на той час проживав у маєтку і багато часу віддавав улюбленій справі – «… а супроводжували мене до місця полювання гайовий Кунай та стрілець Куропаткін, і йшли вони кладками». В цьому ж році «…поліціянтами було застрелено «браконьєра-бандита Лукаша Ковальського, який давно переховувався в лісі, позаяк в 1924 році поранив мисливця Кржижановського, що полював на тетерука». Про вдале полювання в районі Юзефіна у 1926 році, результатом якого став трофей з трьох глухарів, зазначає і Мечислав Крушевський.
З утворенням та діяльністю національного природного парку «Пуща Радзівіла» колишній мисливський шлях уже приваблюватиме туристів, які матимуть змогу поринути у світ загадковості та відчути неповторну атмосферу князівських часів.
Іван Скаковець. Фото автора.