Територія Дерманя була заселена ще у VIII—V столітті до нашої ери. Про це свідчать сліди осель з майстернею крем'яних знарядь доби ранньої бронзи, залишки давньоруського городища, старовинні могильники, знахідки уламків зброї, речей побуту, культури, ритуалів поховань.
Уперше село засвідчено у 1322 році, назва якого є загадкова. У ній є рідкісне кінцеве «ань», притаманне тим, що переважно символізують географічну специфіку місцевості, зрідка втілюють наймення осіб, а «Дерм» означає «зарослі непрохідні чагарники». У минулому його також називали Райгородком, бо певно жили у ньому, як у «райському» місці. Коли Райгородок дотла знищили ординці врятовані поселенці знайшли собі нову «дерму» (цілину), назвавши від цього слова новостворену оселю Дерманем, згадуючи ще довго колишній Райгородок, де спорудили пам'ятний знак.
Саме тут до нашого часу збереглася історико-культурна пам’ятка Дерманський монастир — один з найстаріших, широко відомих релігійних, освітніх, культурних осередків Волині. Споруджений на старовинному замчищі, мав вигляд фортеці з камінними стінами до 6 метрів висоти з проробленими стрільницями.
При монастирі діяла бібліотека, в якій зберігалися не тільки книги церковного напрямку, а й були рукописи та стародруки слов'янською, російською, польською, латинською, грецькою, німецькою мовами. Сьогодні монастир діє як жіноча обитель УПЦ (МП).