Свято-Успенський храм (с. Птича)

Антон Мельник

Птича, Дубенський район, Рівненська область, Україна

GPS: 50.302315179182976,25.62070965578073

Телефон

Свято-Успенський храм с. Птича (кам`яний) 1912 р.
У Літописі церкви с. Птичі відзначений рік 1701-й. У тім році був храм Св. Великомученика Георгія, осторонь від шосейної дороги на захід, у тім місці де залишилася садиба псаломщика. Вище на північний захід – кладовище православне й католицьке, а осторонь до півночі нижче, то був єврейський цвинтар – окописько, як називають люди в селі. Все це свідчить, і перекази народні говорять, що в 16-17 столітті на місці Птичі було значне торгівельне містечко, так зване старе Дубно. У центральній своїй частині село обнесене валом з боку західної, південної й північної околиці. Краї валу південної і північної сторони сходять до боліт річки, що бере початок із джерела на захід від села. Там, у джерела стоїть великий кам`яний хрест від часів козацьких війн (так говорять народні перекази).
В селі дерев’яна Свято-Успенська церква, побудована в 1846 році на міці старої, що згадується в документах в 1725 і 1746 роках.
У той час у с. Птичі був великий громадський цегельний будинок, раніше корчма, а пізніше у будинку цьому містилася казенна винна крамниця, так звана «Монополія». Цей будинок був розташований на видному місці біля шосейної дороги. Тут часто можна було спостерігати нетверезих людей, що було спокусою й худим прикладом для сільської молоді. Було подано прохання парафіян про закриття. Торгівля вином була перенесена в с. Вербу. Після цього відкрита була кооперативна крамниця, маслодільна артіль, кредитне товариство й прокатна станція землеробських знарядь. Все це влаштовувалося до Першої світової війни, у роки 1906-10-й, і мало великий інтерес серед населення, а практично в житті приносило чималі вигоди для села. З прибутку за приміщення, а також з інших громадських коштів, парафіяни Птичі відкрили свій цегельний завод. Коли утворився запас цегли, з`явилося бажання побудови нового храму. Колишній храм, дерев`яний, вирішили перебудувати. Коли був затверджений план нової церкви, люди розпочали будівництво. Для фундаменту був доставлений необхідний камінь із Кременця в кількості декількох десятків вагонів-платформ на станцію в с. Верба. Була також заготовлена необхідна кількість вапна й цементу, піску та ін.
Закладка храму була почата з весни 1912 р. і велася робота успішно до початку Першої світової війни 1914 р. Будівля була доведена поверх нижніх вікон.
У 1920 р. частина Волинської землі відійшла в границі польської держави, коли люди поступово влаштувалися на своїх попелищах, тоді почали турботу про закінчення нового храму (допомоги в той час ні звідки було чекати). Храм був закінчений до 1938 р., але служба тривала в старому дерев`яному храмі, тому що новий храм усередині не був облаштований. До половини березня 1941 р. закінчено роботи всередині нового храму і освячено у неділю Хрестопоклонну Великого посту, 10-го березня, старого стилю. Дозвіл для освячення храму в с. Птича було надано Митр. Николаєм, що був тоді Єпископом у Луцьку. Відтоді й почалися богослужіння в новому храмі, які тривали недовго. 27 червня 1941 р., після вторгнення німців, село було знищено, згоріла дерев`яна церква, а нова була побита снарядами й усередині вигоріла. Тільки після війни, наприкінці 40-х років, частково був відремонтований храм і приготовлений для Богослужіння турботами й ретельністю парафіян, а також настоятеля церкви о. Іоанна Ворони, ремонт храму був успішно закінчений. Згодом установили новий іконостас, подарунок від св. Почаївської Лаври, восени 1960 р., також є гарне надпрестольне Євангеліє, передане церквою м. Канева на Дніпрі.
2 листопада 2014 року більшістю голосів громада села Птича проголосувала за перехід Свято-Успенського храму до Київського Патріархату.
Селище Птича входило до складу володінь князів Любомирських. Тут, як видно з пам`яток громадського життя, було населення російське, українське, польське і єврейське. У Птицькій Св. Успенській церкві, до початку другої світової війни, зберігалося Св. Євангеліє, видане у Львові при ставропігії в 1690 році. Це Євангеліє згоріло в пожежі під час наступу німецької армії 27 червня 1941 р. У цьому Євангелії був наступний напис: "Я, раб Божий, Данило Ілляшенко з женою своєю Екатериною, пожертвували це Святе напрестольне Євангеліє в храм Св. Великомученика Георгія в Птичі, при його милості князю Йосипу Любомирскому і дружині його Теофілі, при настоятелі отцю Іоанні Хомецком... Робилось це року Божия 1701, місяця Березня, 16-го дня." При Євангелії цьому, наприкінці, як звичайно, надруковані вказівки читань Євангельських недільних і святкових, а також Місяцеслов із вказівкою днів пам`яті святих. У Місяцеслові не було відзначено пам`яті "Йосипа Кунцевича", відомого в історії затятого послідовника "Унії з Римом". Із цього видно, що Євангеліє друкувалося у Львові при Ставропігії до прийняття унії православними. Було також інше надпрестольне Євангеліє, видане в 1780 році в Почаєві, у святцях якого було вже ім`я "Йосипа Кунцевича", як мученика за віру. Із цього видно, що Лавра Почаївська під кінець 18-го століття була вже в руках уніатів.
Із записів при церкві відомо, що в першій половині 18-го століття в Птичі при Церкві Св. Георгія настоятелем був свящ. о. Іоанн Хомелецкий. Відомо з історії, що Православна Церква й народ Правобережної (Наддніпрянської) України перебував у границях Польського королівства майже не до кінця 18-го століття. З тих же записів відомо, що в першій половині 19-го століття був настоятелем Св. Успенської Церкви о. Йосип Мокрицький. Син його служив лікарем при військовому Варшавському окрузі в сімдесятих роках 19-го століття.
Живописні цінності храму:
1. Варвара. Ікона. 18 ст. 71 х 107. Основа дерев`яна. Левкас.
2. Покров Богородиці. Ікона. 18 ст. 66 х 95. Основа дерев`яна. Левкас. Темпера. Олія. Різьба по левкасу (на дзвіниці).
До 1869 року настоятелем Св. Успенської Церкви с. Птича був свящ. о. Лука Ниткевич, уродженець м. Дубно. З 1947 р. був призначений настоятелем о. Іоанн Ворона, і до 1966 р. продовжував свій пастирський шлях. Був похований (21.11.1966 р.) на цвинтарі с. Птича.
В 1969 р., 11 січня помер заштатний протоієрей Йосип Антипович і був похований на цвинтарі с. Птича.
Після смерті о. Іоанна Ворони служби не було до Успіння Пресвятої Богородиці 1967 р. На Успіння служив о. Арсеній Христюк і після цього служив до посту 1968 р.
На хрестопоклонний тиждень в 1968 р. першу службу служив о. Василій, що був благочинним Дубенского району. У Птичі він прослужив до 1971 р. і помер 3 березня 1971 р.
Після його смерті тимчасово заміщав о. Максим Солтис (перша його служба була на Благовіщення). У Вівтарі, в 1978 р. посріблив чашу, дискос, лжицу, Євангеліє велике (знайшов стару ризу для Євангелія й посріблив), Євангеліє мале – требне, хрест надпрестольний.
Влітку 1993р. поставили новий Іконостас, зроблений Ананієм і Віктором Зіруками, а старий Іконостас (зі скиту – Почаєва) передали в Дубно в храм пророка Божого Іллі (благочинному о. Миколаю Молісу).
Матеріал зібраний протоієреєм Йосипом Антиповичем с. Птича, 1961 р. січень місяць.
Джерела:
Мащенко П. Війна за храм у Птичі: штурми та перекриття дороги / П. Мащенко // Дзеркало плюс. – 2015. – № 1/2 (1 січ.). – C. 8-9.
Мащенко П. Страсті біля храму у Птичі / П. Мащенко // Дзеркало плюс. – 2014. – № 45 (6 листоп.). – C. 5.
Моліс М. 900-ліття православ`я на Дубенщині / протоієрей М. Моліс. – Дубно, 2000. – С. 76-77.
Перекрили дорогу через релігійні протистояння // Рівненська правда. – 2015. – № 1 (1 січ.). – C. 3.
У Птичі "попрощалися" з Москвою // Наше дзеркало. – 2014. – № 45 (5 листоп.). – C. 3.

Об'єкти поруч

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: