Свято-Михайлівська церква (с. Оженин)

Сергій Трохимець
Сергій Трохимець
Сергій Трохимець

Оженин, Острозький район, Рівненська область, Україна

GPS: 50.44073861617063,26.481220170639062

Телефон

В описах церковного майна за 1806 р. сказано, що стара Свято-Михайлівська церква була дерев’яна, в якому році побудована – не відомо. До церкви куплений простої столярної роботи з “подобающим благолепием” іконостас з храму, що знаходився на Новому місті в Острозі, за 22 карбованці 25 копійок, а також дві ікони – Богоматері та Архангела Михаїла коштом 30 карбованців, прикрашенні двома коронами та трьома підвісками. Копії метричних книг зберігаються в цілісності з 1779 р., сповідні записи з 1800 р. Оженинська церква була приписною до Бродівської Миколаївської. Повна назва Бродово-Оженинський приход.
За непідтвердженими поки що даними, власник маєтку Франциск Боженець-Єловицький у 1722 ? році здійснює паломництво до Риму, звідки привозить для палацової католицької каплиці образ Божої Матері “Римську Богородицю” (ця ікона на даний час прикрашає православну церкву Святого Михайла). Потім власник села передав ікону до уніатської церкви св. Михаїла, а вже разом з переходом общини до православ’я Оженинська Богородиця стала найбільш шанованою іконою в селі.
Ікона Римської Богородиці (інколи її називають “Сніжною” (Salus Populi Romani)) шанувалась католиками і православними, як правило, під іменем тієї місцевості, у якій вона прославилась чудесами. Як приклад, можна назвати чудотворні ікони Бердичівську, Летичівську, Барську, Тернопільську, Луцьку, які мають спільну іконографічну основу – образ Римської Богородиці. XVII-XVIII століття – це період активного прославлення і збільшення кількості чудес, особливо пов’язаних з іконами Богородиці. Подібні явища були характерними для регіонів Волині, Поділля, Білорусії і могли бути реакцією на боротьбу за перевагу між православними і католицькими церквами. Нерідко це приводило до того, що існували дві версії походження і чудес від ікони – православна і католицька.
Сучасна ікона Оженинської Богородиці (Римської) передає іконографічно тип у стилі вівтарних образів Одигітрій XVIII століття – поворот голови Марії до Дитяти на три чверті, відхилений корпус тіла Ісуса. Зображення перехрещених рук Марії на колінах дитини та характерний малюнок пальців відповідають давньому взірцю. Ця ікона завжди особливо шанувалася місцевими прихожанами і згадувалася в літературі ще з XIX ст.
Достовірно невідомо місцезнаходження давньої церкви. В відомостях за 1951 р. значиться, що “капличка поблизу школи на місці давньої церкви, наглухо затильована, в яку ніхто не вхожий, крім сторожа”. Поновлена і освячена в 2010 році.
В 1871 р. на кошти прихожан була зведена нова дерев’яна споруда храму, про що свідчить документ складений в 1931 році Мироном Ярмолюком і Віктором Максимком. В цьому списку перераховується прізвищ 104 сімей. Під садибу і церкву було відведено 1 десятина – 1,138 сажнів. Церква приписана до вже існуючого приходу с. Бродова за 4 верстви від Оженина.
Богослужіння в храмі не припинялося і в період німецько-фашистської окупації 1941-1944 років. Під час визвольних фронтових дій в січні 1944 р. храм було пошкоджено пограбовано. В серпні цього ж року Оженинську парафію легалізовано в Єпархіальному Управлінні. Церковну общину зареєстровано 14. 02. 1946 р. № 304.
Церковної бібліотеки як такої не було. Відповідно до звітності 1951 року, значилися старі (кінця XVIII – початку XIX століть) метричні книги, сповідні акти, декілька розрізнених номерів журналів «Воскресные чтения» за 1939 р., «Церква і нарід» за 1937, 1938, 1939 роки, десяток брошур про християнських подвижників.
Радянська влада здійснювала ідеологічний і матеріальний наступ на церковне життя. Численні податки лягли важким тягарем для життєдіяльності церкви. Крім Єпархіальних діяли державні – воєнний, земельна рента, страхування, позики, культзбір на підтримку шкільної освіти, підписку партійної преси та ін. В 1950 р. була спро ба відібрати церковний дім під освітній заклад. В цьому ж році проведено відчуження 200 квадратних метрів церковної землі.
Іконописці, які трудились для церкви на початку XIX ст., були приїжджий художник Чистинський, місцевий Максимук. У XX ст. над розписами працювали Подкович, Спаська Л. І., Андрощук Ф. М.
Розпорядженням № 221 від 14. 05. 1993 року Представником Президента України у Рівненській області зареєстровано статут релігійної громади УПЦ – Київський патріархат. Відповідно до свідоцтва №760 Свято-Михайлівська церква відійшла до УПЦ – Київського патріархату. У цьому 2011 році в Михайлівській церкві відбулися святкові дійства присвяченні стосорокаліттю від дня освячення храму.

Джерела:
Бендюк М., Журик С., Гущук Т. Історія Оженина, Бродова, Стадник, Краєва / М. Бендюк, С. Журик, Т. Гущук ; Держ. іст.-культ. заповід. м. Острога. – Острог, 2011. – С. 70-72.
Журик С. Конфесії в селі Оженині в XVIII-XX ст. / С. Журик // Острозький краєзнавчий збірник / Держ. іст.-культ. заповід. м. Острога, Острозьке наук.-краєзн. т-во «Спадщина» ім. кн. Острозьких ; за ред. М. Манько, М. Данилюк, С. Позіховська та ін. – Острог, 2012. – Вип. 5. – С. 82-88.

Об'єкти поруч

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: