Земляні вали замку в смт. Степань

Палацовий костел
Годинникова вежа палацового ансамблю. Фото після 1920р.
Замкові вали в Степані
Гробниця графів Ворцелів
Колишня в`їздна брама маєтку в Степані. Фото після 1920р. З книги Романа Афтаназі "Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej", т. 5.

Степань, Сарненський район, Рівненська область, Україна

GPS: 51.1333765,26.3062356

Земляні вали замку в смт. Степань. 
Степань належить до найдревніших поселень Волинського Полісся, добре укріплене княже місто часів і Руси-України, торговий і культурний центр упродовж багатьох століть. Кам’яні знаряддя праці, знайдені в його околицях, свідчать про наявність тут людського життя ще в сиву давнину. Розташований він був на дуже вигідному торговому шляху – «молочній дорозі руських і литовських князів». З усіх-усюд з’їжджалися на степанські ярмарки купці, везучи сюди заморські товари, а в Степані купували біле, як перкаль, полотно, чарівні роботи міських вишивальниць, вироби гончарів, бондарів, зброярів.
Спочатку містечко охороняв дерев’яний, а потім мурований кам’яний замок, що був фортецею з високими земляними валами, дубовими частоколами, вежами, бійницями. Мав він підвісний міст, омивався водами Горині. Були тут і численні підземні ходи.
Упродовж усієї багатовікової історії Степань, як одне з чільних поселень Волині, постійно перебував у круговерті драматичних подій, якими так щедро було насичене життя наших предків. Особливою цінністю містечка були культові споруди, які відігравали досить важливу роль у житті Степаня. З історичних джерел відомо, що колись тут було чотири церкви. Але внаслідок пожежі одна з них, Успенська, згоріла 1807 року; Свято-Троїцька відома з 1553 року, вдруге збудована 1780 року, Свято-Преображенська з 1749 року, Свято-Миколаївська вдруге збудована 1775 року. Історія зберегла для нащадків згадку про одну старовинну обитель – Михайлівський монастир, що у свій час був відомий далеко за межами Волинського Полісся не тільки як відомий релігійний центр, покликаний зміцнювати православну віру, а й важливий осередок освіти, науки, літератури, культури. Степанці від діда-прадіда передають односельцям оповіді про те, що степанськими валами милувався шведський король Карл XII, славетний месник Северин Наливайко, народний герой полковник Іван Богун. А вулицями ходив російський письменник Олександр Купрін.
Донедавна Степань вважалася “молодшою” майже на три століття, оскільки за початок степанського літочислення брався запис в Іпатіївському літописі. Нині ж дослідник історії, науковець, художник і письменник Валерій Войтович з’ясував, що його рідному поселенню таки 1005 років. Про це, зокрема, засвідчила “Поліська грамота”, яку Войтович дослідив і у якій поряд з такими містечками, як Висоцьк, Нобель Дубровиця, згадується і Степань.
Степанський замок і всі володіння переходили від одного князя до іншого. Степанські маєтки належали князям Заславським, Сангушкам, Гольшанським, Острозьким, Любомирським, Потоцьким. Через шлюбні зв’язки Потоцьких з графом Ворцелем містечко перейшло у володіння останнього.
Після проголошення Люблінської унії (1569 р.) Степань, як і вся Волинь, опинився під владою Речі Посполитої. Згодом Степань стає волосним центром Рівненського повіту Волинської губернії. За Андрусіївським перемир’ям між Росією і Польщею (1667 р.) Степань, як і Дубенська, Острозька й Володимирецька волості відійшов до Польщі. У II половині 18 ст. Степань знову опинився в межіх Російської імперії. У 1797 році утворено Волинську губернію з центром у Новоград-Волинському (з 1804 – у Житомирі), яка охоплювала територію трьох сучасних областей – Волинської, Рівненської, Житомирської. Згідно з тогочасним адміністративним поділом до неї входило 12 повітів, серед яких були й Рівненський, Дубенський, Острозький. Степань увійшов до складу Рівненського.
У роки Першої світової війни Степань постійно перебував у прифронтовій смузі. Значна частина його жителів опинилась на фронтах.
У лютому 1919 р. містечко окупували більшовики. Після Ризького мирного договору Степань опинився у складі Польщі. Після проголошення радянської влади у січні 1940 р. Степань стає райцентром. З формуванням місцевих органів влади розпочалися тотальні арешти безневинних людей, депортація їх у Сибір, на Соловки.
На початку 1942 р. в Степані існували військові загони «Поліської Січі» під проводом Тараса Бульби-Боровця. 14 січня 1944 р. воїни 181-ї стрілецької дивізії і партизани загону «За Батьківщину» звільнили Степань від нацистів.
В 1948 р. в Степані організовано колгосп – «Перше травня».
У післявоєнні роки було відкрито лікарню, цегельний завод (1958 р.). У Степані цілодобово працювали дві електростанції, доки в 1962 р. селище було підключене до Добротвірської ДРЕС. В 1960 р. відкрито новий Будинок культури.
У 1960 році Степань отримав статус селища міського типу. Сьогодні Степань – центр Степанської селищної ради, яка є однією з найбільших рад у Сарненському районі. Населення становить 4108 чоловік. Найбільші підприємства: ВАТ “Патар”, КСГП “Степанське”, «Верес», «Пастовник».
До складу ради входить 6 населених пунктів: смт Степань, села Калинівка, Грушівка, Труди, Дворець, Мельниця. В селищі діють лікарня, 2 дитячих садки, загальноосвітня школа, селищний ринок, бібліотека, будинок культури, музична школа, будинок дітей та молоді. Степань входить до переліку курортних населених пунктів України. У селищі функціонує санаторій «Горинь» (лікувальні води і грязі).
Природною окрасою Степанщини є ліси, основними породами яких є: сосна, осика, вільха, дуб, береза. Підлісок складає з ліщини, бузини, горобини. У трав’яному ярусі природних асоціацій поширена папороть, ожина, суниці, чорниці. У лісі зустрічаються такі гриби: опеньки, сироїжки, лисички, красноголовці, підберезники, білі, польські.
В селищі є багато різних пам`яток старовини, які можуть зацікавити будь-якого дослідника. Степань, згідно зі статтею 32 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», входить до списку історичних населених місць України. На території населеного пункту розташовані 1 пам`ятка археології, 5 - історії місцевого та 3 - хітектури національного значення. На території селища знайдені залишки городища літописного міста, що датується ІХ—ХІІІ століттям і є пам`яткою археології України. Є також залишки колись могутнього Степанського замку.
Краєзнавчі об’єкти: міст через річку «Горинь», Спаська та Миколаївська церкви, братська могила радянських воїнів, пам`ятник у вигляді хреста на честь воїнів-односельців, які боролися за волю і державність України, санаторій «Горинь», земляні вали замку, джерело мінеральної води, «Мурованик», пам’ятний знак на польському кладовищі, пам’ятний знак «Тризуб», народний музей, музей картин Степана Чуприни (Степанська ЗОШ), братська могила радянських льотчиків, могила першого голови сільської ради Линки І.М., могила А.Т. Крисюка, склеп графів Ворцелів, єврейське кладовище.
1949 р. у стилі бароко зведений Преображенський (Спаський) храм. У 1963-ому році його зруйнували більшовики. Нині проводиться відбудова церкви.
1759 р. у Степані побудовані Свято-Троїцька церква та дзвіниця. Згодом храм став соборним. При ньому відкрили школу і богодільню. Це єдина споруда, що збереглася до тепер у первинному вигляді і найстарішою у Степані. Будівлі належать до пам`яток архітектури.
1775 р. побудована Миколаївська церква. У 1960-х роках церкву перетворили на клуб, а пізніше — більярдну. Сьогодні, завдяки громадськості, цей храм відбудований і діючий.
Пам’ятка архітектури ХV-XVI ст. , розташований на землях історико-культурного призначення.
Стан: зруйнований
Власність: державна
Інфраструктура: 40 км від транспортного коридору Балтійське море-Чорне море.

Інтернет-ресурси:
http://www.castles.com.ua/stepan.html
http://istvolyn.info/index.php

Об'єкти поруч

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: