Церква Різдва Пресвятої Богородиці (с.Іваннє, Дубенський район)

Ричков П.

Іванне, Дубенський район, Рівненська область, Україна

GPS: 50.45704955342119,25.72355515611423

Телефон

Різдво-Богородична церква, деревяна, з дзвіницею була споруджена в 1759 році на кошти віруючих жителів села. Як розповідає старше покоління, будували її 18 сімей. Освячена церква 21 вересня 1759 року. Як описує дослідник церков і приходів Волинської єпархії Теодорович, у 1868-1869 роках церква була капітально відремонтована на кошти прихожан та дійсного стацького радника Автонома Теодоровича. В 1875 р. церкву покрили залізом, оскільки перед тим вона була покрита соломою, а потім гонтою. На куполах було встановлено позолочені хрести. В 1877 р. церкву знадвору обшили дошками і пофарбували. У 1885 р. було відремонтовано дзвіницю. Всі ці роботи були зроблені за кошти прихожан. Мала церква свою землю. Більше однієї десятини приєднаної з городами, 46 десятин 50 сажнів орної землі, 11 десятин 1900 сажнів сінокосів, у тому числі зарослої кущами – 20 десятин. На цю землю є план і лист від 1803 р., а також копії метричних книг, які зберігаються з 1800 р.
На церковній землі був побудований дерев’яний будинок для священика за кошти заштатного о. Йосипа Лясковського, який 1871 р. відремонтований прихожанами. У 1878 р. прихожани пожертвували кошти для будівництва господарських споруд. В той час прихід нараховував 609 дворів. В 1891 р. була відкрита церковно-приходська школа. За переписом 1911 р. дізнаємось, що тут був водяний млин, який за рік переробляв 120000 пудів зерна.
В селі поставлений Хрест-Фігура в честь 2000-ліття Різдва Христового. У 2009 р., з нагоди 250-річчя побудови церкви, звели капличку. Тут можна зачерпнути джерельної води. Ініціатором будівництва був настоятель храму прот. Володимир Юрків.
Живописні цінності храму:
1. Богородиця. Ікона. 18 ст. 60х100. Основа дерев’яна. Левкас. Темпера. Олія. Різьба по левкасу.
2. Різдво Христове. Ікона. 18 ст. 60х84. Основа дерев’яна. Під записом. В намісному ряду.
3. Христос-Вседержитель. Ікона. 18 ст. 62х85. Основа дерев’яна. Левкас. Різьба по левкасу. Під записом. В намісному ряду.
4. Богородиця. Ікона. 18 ст. 70х88. Основа дерев’яна. Левкас. Під записом. В намісному ряду.
5. Миколай. Ікона. 18 ст. 62х85. Основа дерев’яна. Левкас. Різьба по левкасу. Під записом. В намісному ряду.
6. Покров Богородиці. Ікона. Кінець 17 – поч. 18 ст. 38х45. Основа дерев’яна. Левкас. Під записом.
7. Благовіщення. Ікона. 18 ст.74х87. Основа дерев`яна. Левкас. Темпера. Олія. У вівтарі.
8. Покров Богородиці. Ікона. 18 ст. 74х97. Основа дерев`яна. Левкас. Темпера. Олія.
9. Христо-Вседержитель. Ікона. 18 ст. 74х97. Основа дерев`яна. Левкас. Темпера. Олія.
10. Служебник. Почаїв. 1735 р. Обкладинка: дерево, шкіра, тиснення.
У кінці 19 ст. в Європі прогресували чума і холера. Не оминули вони і нашого краю.
В 1895 р., в знак закінчення епідемії чуми та холери, прихожани спорудили для угодниці Божої кіот. З тих пір 4 серпня церква вшановує пам’ять св. Марії Магдалини. Кіот до сьогоднішнього дня знаходиться в церкві і на ньому зроблено напис «Сей киот сооружен крестьянами села Иванье в честь избавления от страшной эпидемии холеры в 1895 году».
З кінця XIX ст. в іваннівському храмі служили представники роду Жижкевичів. Першим з них був Сергій Жижкевич, який правив у 1873 р. Опікувався о. Сергій і початковою школою, яка була побудована у 1891 році. Згодом настоятелем храму став син Жижкевича – Петро. Під час війни 1941-1945 рр. сім’я Жижкевичів в селі була закатована.
В другій половині 30-х і на початку 40-х років, за спогадами старожилів, в церкві служив о. Марк із Хрестовоздвиженського монастиря, що був за річкою Іквою. Після війни, коли монастир було зруйновано владою, батюшка пішов в чоловічий монастир м. Кременець.
Інші священники, які служили в храмі Різдва-Богородиці с. Івання:
1939 р. – о. Отаманенко, о. Марк Якимчук;
1945 р. – о. Василь Маркович Грицюк, о. Бутовський;
1956 р. до 1975р. – о. Григорій Рибачук;
1975 р. по 1983р. – о. Микола Моліс;
1984 р. по 1995р. – о. Сергій Дубінецький;
1995 р. по 1998р. – о. Степан Надбродний.
З 1998 р. і понині настоятелем являється прот. Володимир Юрків.
Про псаломщика, старовинного священницького роду, Юрія Кульчицького написала Оксана Забужко «Сага про Кульчицьких» в газеті «Україна молода», від 15 серпня 2008 р.
Місцевий житель, історик-аматор Віктор Біляк, згадує знаменитого регента Новохацького, який не тільки керував церковним хором, а й сільським. Хор виступав у м. Дубно, їздив у Польщу, до Кракова.
Моліс М. 900-ліття православ`я на Дубенщині / М. Моліс ; Українська Православна Церква. – Дубно, 2000. – С. 57-59.
Джерела:
Використано матеріали надані настоятелем церкви Різдва Богородиці, прот. Володимиром
Теодорович Н. И. Историко-Статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. – Почаев, 1888. – Т. 2.
Шевчук Л. Іваннівській церкві – 250 років / Л. Шевчук // Скриня. – 2009. – № 37 (17 верес.). – С. 7.
Цимбалюк Є. Зверху – липа, всередині – хата / Є. Цимбалюк // Вільне слово. – 2009. – № 91 (15 груд.). – С. 8.

Капітальний ремонт храму проведений наприкінці 1860-х років. Дахи святині перекриті гонтами у 1875 році. Через чотири роки всередині церкву пофарбували, а в 1887 році її зовнішні стіни оббили дошками і помалювали. Церкву і дзвіницю повністю оновили у 2016 році. 

Розташована в західній частині села, біля забудови, при дорозі, недалеко на південь від цвинтаря. Церква тризрубна триверха, якій пощастило уникнути добудови дзвіниці і перетворення на одну з подібних, яких багато в цьому краї. Зруб нави трішки ширший за вівтар і бабинець. До бабинця прибудований присінок, до вівтаря з півночі - ризниця. Більшість стін північної сторони церкви без вікон. Дерев`яна двоярусна дзвіниця сучасна церкві стоїть з заходу від неї, напроти входу.

Джерело 

На території сільської ради, у полі знаходиться сакральний об’єкт - кам’яний хрест. Існує кілька версій відносно цього свідка  прадавньої історії. Було колись на острові високе древнє городище Кобрин. Під час набігів 13-16 ст. татари обложили його. Захисники і жителі навколишніх сіл,які туди втекли, мужньо захищались.
Але сили були не рівні. Захисники темної ночі вирішили болотами прорватися з міста. Вони розбились на дві групи. Одні пішли на другий берег в сторону Аршичина,а другі - в сторону Івання. Татари розбили одних і других. На місці загибелі люди поставили кам’яний хрест. Інша версія така,що хрест поставили в 988 році під час прийняття християнства на Русі. Ще старожили говорили, що цей хрест стоїть на тому місці, де побудувались перші поселенці на високому пагорбі.
 

Об'єкти поруч

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: