Палацовий комплекс Чапличів-Стецьких-Радзивіллів

Шпанів, Рівненський район, Рівненська область, Україна

GPS: 50.66800496721409,26.25697524782413

Телефон

Вперше згадку про Шпанів знаходимо в акті 1562 року, де вказується «…містечко Шпанів з замком не входить до Рівненського ключа». Акт 1570 р. підтверджує право власності на містечко Шпанів за Федором Чапличем. Саме Чапличам, рід яких бере свій початок від Андрія Чаплі ще з середини 15 ст., завдячує тогочасне містечко своєю славою. З часом від назви цього маєтку представники роду починають себе іменувати Чапличами-Шпанівськими. У 30-х роках 17 ст. Чапличі залишають Шпанів – своє родове гніздо. У той час у навколишніх селах діяв каральний загін, якому приписують розорення Шпанівського замку, після чого він надовго втрачає свою велич. Тепер про його існування нагадує лише невисокий пагорб, укритий молодими деревами, під корінням яких сховані підземелля стародавнього замку.
Пізніше маєток перейшов до Чолганських, а згодом до Пеплавських, яким він належав майже 100 років. У другій половині 18 ст. Шпанів купив Ян Казимир Стецький з Межирічів. У кінці 18 ст. Кароль Стецький побудував у Шпанові палац у стилі класицизму, використавши мури більш давньої споруди.
У 1815 році після одруження з онукою Стецького маєток переходить до Михайла Радзивілла (1778-1850) – литовського князя і одного з ватажків польського повстання проти Росіїї 1830-31рр. Після поразки повстанців князь був засланий до Сибіру. Князівську власність було конфісковано і передано Леонові Радзивіллу (1821-1896). Останнім власником маєтку у Шпанові до 1939 року був Януш Радзивілл.
В 1815-30 рр. з ініціативи Михайла Гедеона Радзивілла, скоріш за все за проектом Генрика Латтара, палац перетворився на велику й гарну резиденцію. Князі вміли вибирати місце для будівництва житла. Палац був побудований на високому півострові, куди можна було дістатись через мурований арковий високий міст над глибоким проваллям, по дну якого бігла річка. На решті території, надійно обнесеній муром, були розміщені різноманітні допоміжні будівлі, будинок для гостей, який ще й зараз називають «будинок грабянки»(графині), будинок для керуючого фільварком. Всі інші будинки – знамениті князівські конюшні, будинок управителя, каретне приміщення були остаточно зруйновані тільки у 2003 році, а будинок, комори, кухні обслуги були перебудовані під жилі приміщення у 2002-2003 рр.  Вигадливої архітектури конюшні були окрасою всього господарського комплексу. На території великого саду із старовинних сортів фруктових дерев, знаходилося величезне підземне овочесховище – льох із склепінчастою мурованою стелею, яка спиралася на ряди мурованих стовпів. Тут же знаходилася і зимова оранжерея, де в будь-яку пору року цвіли квіти та дозрівали лимони. 
Довкола палацу був розбитий парк за проектом Дионісія Міклера, що займав територію близько 20 га. У парку росли надзвичайно красиві листяні та хвойні дерева, зі знанням розсаджені в повній гармоніїї з ландшафтом та врахуванням місцевих кліматичних умов. Александр Пшездецький писав: «Зі всіх сторін той Шпанів видно, цілу округу прикрашає. То за деревами сховається, то біліє серед гущавини; то золотить його сонячне проміння між одним і другим кристалами ставків. Палац же «який чистий, який досконалий, який чудовий з двору, так і з саду. Як ті старі дерева кидають тінь на смарагдову траву, розкішний вид на квітники, гай на луках, лісок поза луками».
Князівський палац був з передньої сторони двох, а з господарської – 3-х поверховою спорудою, складеного із цегли-сирцю великого розміру, значно більшою за нинішні стандарти. Так, це була двоповерхова будівля з широким чотирикутником в основі, з високими сутеренами ззаду і по боках. Акцентом на передньому фасаді був шестикутний в основі портик, з розташованими на однаковій відстані колонами з іонічними капітеліями. Колони тримали профільований карниз, антаблемент і гладкий трикутний видовжений фронтон. Портику на всю його ширину передували сходи, які вели на терасу. На другому поверсі за колонами тягнувся балкон, оточений перилами, на який виходило 5 портфенетрів. При бічних фасадах добудовано з битого каменю напівкруглі склепінчасті аркади. На них містились тераси.
Коридори, кімнати палацу мали майже чотирьохметрову висоту, кімнати другого поверху були нижчі. Внутрішні приміщення багаторазово перебудовувалися за довгий вік палацу, і від первісного планування залишилося дуже мало, тільки в деяких місцях залишилися фрагменти ліпного оздоблення. Залишки оздоблення віконних наличників зовні, можна побачити ще й зараз. На рівні цокольного поверху у косогорі під палацом були комори і льохи, які і зараз часом використовуються мешканцями палацу. Похмурі підземелля замку частково обвалилися і ніколи не досліджувалися. Вони надійно оберігають таємниці колишнього  бурхливого часу і чекають своїх дослідників.
Палацове життя завмерло у 1939 році, коли прийшли визволителі зі сходу. Князь, його родина і прислуга виїхали у Варшаву, а весь маєток залишили на охочих до розграбувань. Зараз палацова територія перебуває у стані запустіння і остаточної руйнації.
 
Побудований: 1562р.

Стан: частково зруйнований
 
Пам’ятка архітектури місцевого значення
 
Розташування: в центрі села, поряд з церквами св.Петра і Павла та св.Великомучениці Варвари

Об'єкти поруч

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: