Історія краю

Рівне - згадується з ХIII століття. Назва слов`янська, можливо походить від слова "рів" із суфіксом -н-, який утворює прикметник, і закінченням середнього роду. Такі назви поширені на Волині, де знаходиться Рівне; основи їх легко пояснити, використовуючи слов`янські мови (Дубно, Ратно, Березно та ін.) За іншим тлумаченням, "Рівне" назване за плоский рельєф місцевості.

Рівненські науковці Андрєєв О. А. та Дем`янов В. О. Вважають, що Рівне древнє місто та ймовірно це той легендарний Суренж - столиця Дулібії. Назва словянська, прозора. Для хлібороба, можна сказати життєдайна: легко обробити землю і плекати врожай, коли поле рівне, без горбів та долин, не порізане ярами і не закидане камінням. Та Рівне - не лише назва міста, а й характер місцевості - плоскої, рівнинної. Схожі назви поселень Міжгір`я, Плоске, Курган та багато інших. Чому ж думки про походження назви міста розійшлися? Дехто проводить паралель між назвою Рівне - "Рівно" і називає ще Дубно, Ратно, Березно (є й інші поселення з назвами такого типу на Волині). Назви ці розкладаються так: Дуб-н-о, Рат-н-о, Берез-н-о, Рів-н-о. Ми бачимо, як змінюються при такому підході основи цих слів (суфікси і закінчення у них однакові). Тоді в назві Рівне(о) основа "рів" - оборонний рів мається на увазі.

У книзі «Стара Волинь і Волинське Полісся» О. Цинкаловський подає такі відомості: Назва походить від слова рів, рови, котрими була оточена рівенська фортеця, що знаходилася в долині ріки Устя.

Читаємо в паперах 16 століття що, поселення це зазначається під іменем Рівноє – Рівне, як волинський поміщик Іван Дичко продає своє селище князю Семену Василевичу Несвицькому. Наприкінці 15 століття Рівне ще було у властності князя Семена Васильовича Несвіжського, який після смерті своєї дружини переселився до Рівного і збудував тут найдревніший в цій місцині палац в сирій долині річки Устя. Окопав він острівець глибочезними ровами, зупинив гаттю воду в річці Усті, сповнюючи глибочезні й широченні рови водою.

У 1707 році Рівне описується в „Днєвнику і путєвих замєтках князя Куракина" під ім’ям Ровное (на польській мові - РУВНЕ, по-українськи РІВНЕ). Дослідивши старі укріплення древнього рівенського замку він припускає, що фундаментальними захисними фортифікаціями стояли рови і вали, котрими була оточена ця фортеця в долині р. Устя. Словник Сташевського з 1959 року надає „Rowne" — ім`я це не показує рівне поле, як говорить Брікнер, але виділяє кінцівку „но" до назви Рів. Підкріпляється це так само й вимовою сієї назви місцевими селянами — Рівне, до Рівного і т.д.

Є також легенди й перекази, повязані з родиною князів Острожських: це вони розбудували місто, бо саме тут закінчувались їхні володіння ("рівно до цього міста"). Або ще: у князів Острожських разом з цим містом було "рівно сто міст". І ще одна версія "Маєтки Острозькими, нібито простягалися рівно цією місцевістю".Такі відомості залишаються лише народною легендою, бо насправді місто Рівне переходить до власності роду Острожських тільки у 1518 році.

Цікаво, що перша згадка про місто датується 1283 роком й записана в польскій хрониці «Rocznik kapituly krakowskiej» де згадується місто Ровно.Тому найпереконливішим видається "рівнинне" походження міста.

Шелухін С. "Україна - назва нашої землі з найдавніших часів".

Територія міста та його околиці були заселені з давніх часів. Розкопки археологів свідчать про те, що люди тут проживали ще з часів мідного віку (IV – ІІІ тис. до н.е.), ранньої бронзи (кінець III початок II тис. до н. е.), землеробські та скотарські племена. Римські знахідки – щит, статуетки І – ІІ ст., – свідчать про зв’язки місцевого населення з римськими провінціями. Проживало тут деякий час слов’янське плем’я древлян.

З кінця X ст. територія Рівного в складі Володимирського князівства була в залежності від Києва, з другої полонини XII ст. - першої половини XIII ст. входила до складу так званої Погорини, яка кілька разів переходила з рук у руки київських та волинських князів.

З 1200 до 1340 року територія нинішнього міста належала до Галицько-Волинського князівства. Саме до цього періоду відноситься перша письмова згадка про Рівне – 1283 рік, коли під цим населеним пунктом відбулася битва польських та литовських військ, а вже з ХV ст. Рівне постійно згадується в різних історичних джерелах.

Після розпаду цього князівства 1340 року територія нинішнього міста в складі волинських земель відійшла до Великого князівства Литовського. Адміністративна територія Волині була поділена на три староства. Територія нинішньої Рівненської області, а в її складі і Рівне, відійшла до Луцького староста.

На початку XV ст. Рівне згадується як село луцького землевласника Дичка. Один з його нащадків Івашко Дичко в 1461 році продав свій маєток волинському князю Семену Несвицькому за «300 кіп широких грошей празьких».

 

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: