Вулиця Замкова

Приватна електростанція князя С. Любомирського
Юрій Подорожний
Юрій Подорожний
Юрій Подорожний
Юрій Подорожний
Початок XX ст. Фрагмент будови палацу Любомирських. Фото з колекції РКМ
Початок XX ст. Старовинний замок князів Любомирських. Листівка
Початок XX ст. Rowne. Ruiny zamku Ks.Lubomirskich.Листівка
XIX ст. Замок Любомирських, Малюнок Наполеона Орди
Кінець XVIII ст. Замок Любомирських. Літографія А.Лянге
Початок XX ст. Rowne. Ruiny zamku ks. Lubomirskich. Листівка
1925-1927 роки. Пожежа у замку Любомирських. Листівка з колекції антикварного салону Акваріус
1925 рік, Палац князів Любомирських, Фото з книги Ilustrowany przewodnik po Rownem (1999, 1937)
1912 рік, Палац князів Любомирських (Rowno. Palais des Princes Lubomirsky), Листівка

вулиця Замкова, Рівне, Рівненська область, Україна

GPS: 50.61739362973629,26.244100469311547

Вулиця Замкова - одна з найстаріших вулиць у центральній частині міста Рівне.
Вулиця починається від вулиці Шкільної і пролягає на південь, згодом переходячи у вулицю 24 Серпня.
Історія Замкової сягає самих початків нашого міста, хоча зараз вона більше відома пересічним громадянам як дорога до речового ринку.
Її назву було змінено лише один раз на Бургштрассе, яка проіснувала лише три роки під час Другої світової війни.
Топонім "Замкова" влаштовував і тих, хто володів містом в період середньовіччя, і тих, хто мав відношення до управління містом в XX столітті і, звичайно, сьогодні.
Самої споруди, яка дала назву вулиці, вже давно немає, проте пам`ять про неї збереглась. Старожили ще пригадують величні руїни давнього палацу, збудованого у XVIII столітті. В 30-і роки XX століття цей куточок міста був найулюбленішим місцем для призначення побачень молодих людей. Серед мовчазних замкових руїн любили мешканці Рівного і фотографуватись на згадку.
Власне, саме звідси колись започатковувалось місто. Перша будівля замку, як оборонна споруда, була закладена ще наприкінці XV століття, а точніше у 1481 р. за часів князів Несвицьких, тодішніх володарів міста. Тут розміщувалась резиденція княгині Марії Несвицької. Ще за її життя (1508 р.) первісна будівля згоріла, і княгиня почала будувати на тому ж місці нову споруду, котру спіткала така ж доля – у 1617 р. у зв’язку із знищенням татарами міста, постраждав від пожежі і замок. Через два роки знову піддався знищенню замок татарськими нападниками.
Взятий пізніше під владарювання князем Острозьким, замок витримав ряд важких історичних буревіїв, які прокотилися над містом. Черговий раз замок згорів у 1694 році.
На початку XVIII століття князі Любомирські, які вступили у володіння містом, розпочали перебудову залишків стародавнього дерев`яного замку в справжній кам`яний палац.
Палацовий комплекс розташувався на острові Замковому. Цю частину міста називали також „Венецією” –через мости і канали.
Навколо палацу був розбитий розкішний парк, прокладені алеї, прикрашені класичними скульптурами. Над парадним в’їздом вивищувалась ажурна брама в оточенні бастіонів. Від брами через канал вів міст. Сам палац був збудований у стилі пізнього бароко – зі стрункими величними формами, колонадою, мансардним дахом, ліпними оздобленнями.
Протягом років князі слідкували за модою і не менше трьох разів перебудовували його. У 1760-х рр. він був модернізований у стилі рококо (архітектор Тоушер), в кінці XVIII століття – у змішаному стилі епохи Станіслава-Августа (англійський архітектор Бургіньйон) і, в 1815 р. – в стилі ампіру (з участю італійських Вільяні та Кормароні, та живописця з Варшави Лукашевича). Остання перебудова палацу була дуже дорогою, але капітальною. При вході були встановлені фігури давньоримських рицарів.
Вніс часточку своєї душі в розбудову комплексу і ірландець Діонісій Міклер, який заклав парк в англійському стилі навколо палацу.
Саме в такому вигляді палац доіснував майже до середини минулого століття, поступово занепадаючи і перетворюючись у руїну.
Споруда вимагала величезних коштів на утримання в належному стані, проте родина володарів міста їх вже не мала. Стіни палацу, прикрашені фресками італійського живописця Вільяні, покрилися
тріщинами, почали руйнуватися статуї довкола палацу, перетворювався на болото мальовничий став, занедбаним стає парк, влаштований садівником Міклером.
З початку ХІХ ст. Любомирські там більше не живуть. Вони переносять свою резиденцію на так звану «гірку» (нині це територія парку ім.Т. Шевченка).
Палац же по вулиці Замковій продовжує руйнуватись і далі. Аби врятувати одну з найгарніших споруд тогочасного Рівного від руйнації, у 1917 році одна з міських громадських організацій (“Р.М.S.” - Польська Мацеж Школьна) спробувала реставрувати палац. Встановили новий дах, полагодили паркет у банкетній залі. У роки Першої світової війни там розміщувався госпіталь. У 20-х роках деякі приміщення пристосували під навчання для учнів російської гімназії. Хоча будівля невпинно руйнувалася, та все одно культурне життя довоєнного Рівного оберталося довкола замку Любомирських. Там проводили міські бали, влаштовували спектаклі, виставки, музичні та мистецькі вечори.
В 20-і роки в приміщенні палацу розміщувалось польське гімнастичне товариство "Сокіл", і навіть площа перед замком носила назву "Спортивна".
У 1927 році невідомо з якої причини палац згорів. Після Другої світової війни його залишки розбиралися місцевими жителями для будівництва своїх помешкань, оскільки радянська влада не переймалася проблемою збереження архітектурної пам’ятки.
Лише на початку 60-х радянській владі нарешті вдалося остаточно впоратися зі старовинним палацом — його рештки були розтягнені бульдозерами, землю розрівняли, підвали та фундамент засипали. Після розчистки довго тут була пустка. Аж доки поруч з місцем, де був палац, не звели стадіон “Авангард” і висадили новий парк.
Якщо говорити про увічнення архітектурних пам’яток, то тут необхідно згадати про зовсім свіжу ідею відбудови палацу Любомирських на своєму історичному місці - проект, який стартував у місті минулого року - Програма «Відродимо у Рівному замок (палац)» на 2016-2018 роки».. Нині геофізики переконують, що фундаменти та підвали палацу, що зруйнували після ІІ Світової війни, збереглись і їх потрібно рятувати.
На вулиці Замковій нині знаходиться будова першої рівненської приватної електростанції, зведеної в 1912 р. князем С. Любомирським.
Детально описана начинка цієї електровні в книзі Олени Прищепи: “Тут було встановлено два газо-генераторні двигуни італійського виробництва, які працювали на вугіллі (антрациті) потужністю 90 кінських сил кожен. За допомогою ремінної передачі вони приводили в рух дві динамо-машини російської фірми “Сіменс-Шуккерт”, кожна потужністю 60 кВт.” Та вже за два роки у 1915-му обладнання обох рівненських електростанцій російська влада вивезла вглиб країни, намагаючись його зберегти перед наступаючими німецькими військами Кайзера у І-й Світовій війні. В 20-х роках польська влада констатувала повне знищення цього обладнання більшовиками.
Що стосується мешканців Замкової, то селились тут переважно євреї - люди торгові, вправні ремісники. Вони почали заселяти цю вулицю, яка з`єднувала палац Любомирських з містом, ще за часів Станіслава Любомирського (перша половина ХVІІІ ст.). Князь, як і інші магнати в тодішній польській державі, наділяв євреїв всілякими привілеями, а для їх кагалів - органів громадського управління - затвердив спеціальний статут.
Довжина вулиці незначна. В середині 30-х років на ній значилось 33 номери будинків. Окрім житлових будівель, тут розміщувались синагоги, єврейський спортивний клуб „Hasmonea”, єврейська громадська організація “Linas Hacedek”, перша єврейська кодекаційна (змішана) приватна гімназія. На місці, де розміщуються корпуси учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, за спогадами місцевих жителів, часто виступав єврейський пересувний театр.
Лише на розі центральної вулиці міста із Замковою (вул. 3-го Мая, 101), стояла українська книгарня Андрія Мартинюка, де, окрім літератури, можна було придбати канцелярський папір, шкільне приладдя. Його послугами часто користувались учні Рівненської української приватної гімназії.
Життя на одній із найстаріших вулиць міста вирує і зараз, та шкода, що і вона втрачає своє обличчя.
Детальніше про Палац князів Любомирських

В рамках проекту «Живе краєзнавство» працівники Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки щонеділі проводять безкоштовні пішохідні екскурсії найстарішими вулицями Рівного. Мешканці міста та його гості мають можливість глибше пізнати історію міста та його сьогодення. Туристичні маршрути проходять найбільш давніми середньовічними вулицями міста: Замковою , ШкільноюДрагоманова, та вулицями, що з’явилися дещо пізніше, такими, як «16 липня»Симона ПетлюриТеатральна площа, а також включають такі цікаві об’єкти, як сакральні споруди Рівного та парк культури та відпочинку ім. Шевченка та тематичні екскурсії - «Легенди палацу Любомирських», «Театр на Гоголівській» та «Історія найстарішого єврейського кварталу Рівного». Екскурсанти дізнаються про маловідомі археологічні дослідження історичного центру Рівного, про походження назв вулиць, цікаві факти біографії людей пов’язаних з їх історією, про засновницю міста М. Несвицьку (Рівненську), про палацово-парковий ансамбль князів Любомирських, про ті унікальні старовинні споруди, що ще збереглися в нашому місті з минулих століть, познайомляться з історією деяких культових споруд (Свято-Воскресенського собору, Колони Божої матері, головної єврейської синагоги та костелу св. Антонія). Екскурсії розпочинаються щонеділі (крім зимового періоду) о 13 годині. Збір – біля Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки (вул. Короленка 6). За попередньою домовленістю екскурсії проводяться і в інший, зручний для екскурсантів час (платно). Звертатися за тел. 0362 26-35-85 та +38 067 360 7427 з 9 до 17 год.

Об'єкти поруч

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: