Вулиця Шкільна

вулиця Шкільна, Рівне, Рівненська область, Україна

GPS: 50.6196280,26.2441969

Вулиця Шкільна проходить паралельно центральній вулиці міста - Соборній. Але її важко помітити за високими будинками, що знаходяться в центрі Рівного. Вона починається від житлового будинку, збудованого на початку 70-х років 20 ст. (1970-1972 рр.), на першому поверсі якого знаходився центральний гастроном міста. В наш час всю цю площу займають різні торговельні приміщення. Закінчується вулиця Шкільна біля стін Залу камерної та органної музики.
Колись ця центральна частина міста була островом, що мав форму неправильного трикутника і був оточений двома рукавами річки Устя. Люди в цьому місці селилися дуже давно. Археологи виявили тут дуже давні культурні відклади, які мали потужність понад 3 м.
Історія вулиці відкрилася випадково: весною 2003 року під час будівництва в центрі міста між вулицями Соборна та Шкільна співробітники Рівненської філії Охоронної археологічної служби України та Рівненського обласного краєзнавчого музею провели обстеження котловану, в якому виявили рештки середньовічних будівель. Це були перші дослідження найдавніших будівель центральної частини міста.
Найбільш ранні знахідки засвідчили, що тут існувало поселення доби бронзового віку (2 тисячоліття до нашої ери). Під час розкопок були знайдені артефакти (уламки ліпних посудин, вироби із кременю, гончарні горщики) періоду Княжої доби. Вважають, що ця ділянка була заселена слов’янами в 10 столітті. Також були досліджені рештки декількох будівель, які відносяться до 14-17 століть. Дуже цікавою були рештки однієї з будівель, яка була знищена пожежею, як вважають науковці, в 15 столітті. В її підвалі археологами були знайдені рештки глиняного посуду, кахлів, якими викладалися печі, вироби з заліза й кістки. Більшість посуду сірого кольору – морені (задимлені). Але були й вироби з жовтої глини. Такий посуд виготовлявся українськими майстрами в 14-15 століттях.
В 2005 році на тому місці, де зараз знаходиться сквер Марії Несвицької, під час будівництва було виявлено древню стіну, яка відноситься, як вважають науковці, до 2-3 ст. нашої ери. Деякі дослідники навіть вважали, що вона «може бути творінням трипільців, які жили на території України в IV-II тисячоліттях до нашої ери, що могло б свідчити про те, що Рівне — найдревніше місто в Україні». Геофізики дослідили, що стіна півколом йде від органного залу аж до парку ім. Шевченка.
В часи середньовіччя до багатьох українських міст масово переселялися євреї, вигнані католицькою інквізицією з Іспанії та Португалії. Перші свідчення про них в Рівному маємо з 16 ст. : в Єврейській енциклопедії під ред.. д-ра А. Гаркави та д-ра Л. Каценельсона містяться відомості про судову справу 1566 р. щодо вбивства рівненського єврея Аарона шляхтичем Скіндером.
В акті 1629 року з достеменним описом міста зафіксовано, що в Рівному є 505 будинків, 10 вулиць серед яких згадується і Шкільна. Найважливішими та найгустіше забудованими були вулиці Замкова, Костельна (нині вул. Гоголя), Литовська та Шкільна.
Найбільш активно євреї почали мігрувати до нашого міста починаючи з 1723 р., коли Рівне перейшло у власність до Любомирських. З 1738 року, за правління князя Станіслава Любомирського, Рівне пережило свій другий розквіт. Князь надавав євреям значні пільги, звільняв їх від податків, видавав для їх цехів спеціальні статути. Достовірно відомо, що в Рівному вже на початку 17 ст. була єврейська громада.
За переписом у 1897 році єврейське населення міста складало 56%. В цей час в Рівному діяло 6 православних та 3 римо-католицькі церкви (костьоли), єврейські: 2 синагоги та 12 молитовних шкіл (будинків).
Саме єврейськими родинами і була заселена ця вулиця. Разом із ще однією найстарішою вулицею - Замковою, Шкільна утворювала єврейський квартал в центрі міста. Вона була також головним осередком єврейського культурного життя. Поруч із житловими будинками на вулиці знаходилось багато культових споруд – синагог та молитовних будинків. Одночасно синагоги були і школами для дітей, яких навчали не лише грамоті, а й священній книзі євреїв – Торі. Тому ця вулиця і отримала назву Шкільна.
Земля в місті коштувала дорого, тому забудова була дуже щільною. У 18 ст. майже вся забудова Рівного була дерев’яною: дерев’яними були і храми, і житлові будинки. Лише в кінці 18ст. з’являються кам’яні будинки.
У першій половині 19 ст. вулиця Шкільна разом з іншими центральними вулицями міста Замковою та Сенаторською (нині Драгоманова) зазнала реконструкції. Її розширюють до 5-6 сажень (1 сажень-трохи більше 2,13 метра). На цих вулицях забудовуються купці та чиновники.
Не дивлячись на те, що вулиця Шкільна має давню історію, на ній майже не збереглося ніяких старовинних будівель.
Значного лиха завдавали місту пожежі. До нас дійшли відомості про найбільші з них, які у 1624 та 1691 роках знищили майже все місто. В 19 ст. декілька нищівних пожеж майже вщент знищили центр міста. Під час цих пожеж зазнала руйнації і вулиця Шкільна. Під час Другої світової війни місто теж було сильно зруйноване, особливо в центрі, навколо комунальних бань на Шкільній вулиці.
В 20 ст. на цій вулиці не було ніяких значних громадських чи адміністративних установ, а також значних промислових об’єктів. З часом більшість будинків Шкільної були знесені. Колишня вулиця Шкільна майже повністю зникла з мапи Рівного наприкінці 20 століття.
Вже в 21 ст. під час реконструкції на місці знесених будинків правої сторони вулиці з’явився підземний торговельний центр «Центральний»

Історії будинків, що розташовані на вулиці Шкільній:
Наприкінці 20-х років минулого століття власником одноповерхової будівлі, зведеної на вулиці Шкільній у 1922 році, став Аврум Копильник. Він був ініціатором проведення реконструкції цього приміщення, яку розпочав у 1929 році. Аврум Копильник звернувся в технічний відділ магістрату м. Рівного з поданням перепланувати будівлю та звести ще два поверхи. Тривали будівельні роботи до 1936 року. З моменту його здачі у новозбудованому приміщенні за адресою Шкільна № 1 розмістився Міський суд, який тут знаходиться і до сьогодні. Саме таку ціль переслідував заможний єврей Аврум Копильник. У 1939 році будівля відійшла радянській владі, а після окупації Рівного німецькими військами - гітлерівській Німеччині. Саме в цьому будинку в роки Другої світової війни радянський розвідник і диверсант Микола Кузнєцов застрелив президент-суддю рейхскомісаріату оберфюрера СС Альфреда Мунка. На місці будинків, де нині розміщується книгарня «Слово» та магазини Рубін, Діамант, Київстар навпроти суду в бік готелю Україна розташовувалась площа Парадна.
В будинку за адресою Шкільна № 13 (будинок не зберігся) була лазня, яка утримувалася на кошти єврейської громади. Лазня функціонувала ще і в повоєнні часи. Як згадує рівненський журналіст Микола Несенюк, баня була тісна та некомфортна.
На сторінках Інтернет-проекту «Віртуальне місто Рівне» в матеріалах професора Максима Гона міститься інформація про те, що на початку 20-х років 20 ст. в приміщенні за адресою Шкільна № 9 розташовувалось представництво Єврейської національної ради, яке займалося питаннями надання допомоги євреям-волинянам, що постраждали в роки Першої світової війни.
На цій же вулиці був облаштований офіс комітету допомоги євреям-жертвам війни. Його очолював Ш. Кулікович, який прибув до Рівного з Києва. Зокрема, комітет займався наданням матеріальної та медичної допомоги, юридичним консультуванням євреїв.
20-ті роки 20 ст. характеризуються початком участі євреїв в політичному житті Польської держави. Починаючи з 1922 року в Рівному діяли єврейські партії парламентського представництва. Протягом кількох років на вулиці Шкільній функціонували «Секретаріат єврейського клубу послів сейму» та «Секретаріат Волинського клубу послів сейму та сенату Єврейської народної партії».
А ще по Шкільній у середині 30-х років 20 століття під номером 27 значився молитовний будинок кравців.
В будинку, який зберігся до наших днів (вул. Шкільна № 33) була головна рівненська синагога. Будувалася вона з 1840 по 1847 роки. Синагога споруджена у стилі модерн. Як і більшість інших релігійних об’єктів міста, синагога була закрита радянською владою в 1957 році. Тепер в цьому приміщенні розміщується обласна комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Авангард» і спортивне товариство профспілок «Україна» (будинок фізкультури дітей та молоді обласної організації ФСТ України.)
В наш час старовинний будинок став логічним доповненням до новозбудованого скверу та пам’ятника княгині Марії Несвицькій.
Марія Несвицька стала власницею Рівного в 1479 році після смерті свого чоловіка князя Семена Несвицького. В 1481 році вона перенесла свою резиденцію з Городка до Рівного, збудувавши на одному з островів річки Устя дерев’яний замок, який був обнесений оборонними ровами. З цього часу княгиня почала іменувати себе Марія Рівненська. Саме стараннями Марії Несвицької Рівне здобуло Магдебурзьке право (право самоврядування). Вчені припускають, що ця подія сталася між 1481 та 1492 роками. Відтоді Рівне офіційно іменується містом. За її правління місто пережило свій перший розквіт. Марія Несвицька відома благодійницькою діяльністю, значну частку своїх прибутків вона виділяла на розбудову міста. Вважається, що вона була фундатором першого храму в Рівному — Дерев`яної церкви неподалік замку, збудованої на честь Воскресіння Христового. На цьому місці розташовано нинішній мурований Воскресенський собор. Померла Марія Несвицька в 1518 році. Багато років ми замовчували визначну роль княгині для розвитку міста. І тільки 27 серпня 2006 року, урочисто відкривши пам’ятник Марії Несвицькій, ми віддали їй свою шану. Пам’ятник виготовлено з білого мармуру, привезеного з Уралу. Вартість мармуру — 36 тисяч гривень. Придбати його допомогли спонсори. Жодного зображення Марії Несвицької не було виявлено, тому скульптори скористалися замальовками строїв української знаті з історичних джерел та графічним зображенням портрету княгині Радивилівської, яке і стало прототипом обличчя патронеси Рівного. Фігура княгині сидить у кріслі, тримаючи в руках рукописний згорток, що символізує Магдебурзьку грамоту. Скульптура покрита спеціальним розчином, який оберігає її від руйнування. Над архітектурною спорудою княгині - кований прапор. Він поєднав у собі родовий герб Несвицьких та є своєрідним символом прихильності до християнства. Окрім численних візерунків, прапор містить у собі кілька елементів. Це хрест, повержений півмісяць, так звана «єврейська зірка», яка є символом християнства. Ідея спорудження пам’ятника належить рівненському архітектору Миколі Пасічнику, а його автором є київський скульптор Володимир Шолудько. Раніше десь тут на місці скверу та пам’ятника княгині Марії Несвицькій навпроти головної синагоги міста була макаронна фабрика.
Відразу за головною синагогою, в будинку під № 37 був ще один єврейський молитовний будинок. І це далеко не повний перелік всіх синагог, що розміщувалися на цій вулиці. Нe випадково саме тут, на Шкільній № 39 було розташоване Рівненське товариство єврейської культури імені Ошера Шварцмана. З 1963 по 1976 роки в цьому приміщенні знаходилася профспілкова бібліотека в складі клубу «Комунальник». Цікаву історію має будинок за адресою Шкільна № 69. В середині 30-х років 20 ст. тут працювала Спілка вчителів загальноосвітніх польських шкіл, яку очолював Якуб Гофман, відомий польський політичний діяч, вчений та освітянин, редактор журналу «Рочник Волинський», що виходив у Рівному та друкував краєзнавчі матеріали з історії Волині. З осені 1939 року у цьому будинку - міська біржа праці. Після закриття біржі з 1940 року тут розміщувався Обласний будинок вчителя. В окупаційний період в цьому будинку діяла Рівненська громадська організація «Просвіта». В цей час вулиця була перейменована на вулицю Бориса Грінченка – відомого українського мовознавця. Це було єдине перейменування вулиці за всю її історію.

В рамках проекту «Живе краєзнавство» працівники Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки проводять безкоштовні пішохідні екскурсії найстарішими вулицями Рівного. Мешканці міста та його гості мають можливість глибше пізнати історію міста та його сьогодення. Туристичні маршрути проходять найбільш давніми середньовічними вулицями міста: ЗамковоюШкільноюДрагомановата вулицями, що з’явилися дещо пізніше, такими, як «16 липня», Симона Петлюри, а також включають такі цікаві об’єкти, як сакральні споруди Рівного та парк культури та відпочинку ім. Шевченка.

Екскурсанти дізнаються про маловідомі археологічні дослідження історичного центру Рівного, про походження назв вулиць, цікаві факти біографії людей пов’язаних з їх історією, про засновницю міста М. Несвицьку (Рівненську), про палацово-парковий ансамбль князів Любомирських, про ті унікальні старовинні споруди, що ще збереглися в нашому місті з минулих століть, познайомляться з історією деяких культових споруд (Свято-Воскресенського соборуКолони Божої матері, головної єврейської синагоги та костелу св. Антонія).

Екскурсії розпочинаються щонеділі (за сприятливої погоди, крім зимового періоду) о 13 годині. Збір – біля фонтану Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки (вул. Короленка № 6). За попередньою домовленістю екскурсії проводяться і в інший, зручний для екскурсантів час. Звертайтеся за тел. +38 0362 26-35-85 з 9 до 17 год.

Об'єкти поруч

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: